У 1905 році було збудовано будівлю нашої школи. У ній розміщувалося вище початкове училище, яке утримувалося коштом міської управи. Термін навчання становив 4 роки; вступали сюди після двокласного училища.

У школі було 4 класні кімнати, 2 кабінети та вестибюль. Навчалися тут діти заможної частини міського населення.

Після революції 1917 року до школи пішли вчитися діти робітників і селян. Спочатку це була польська школа, згодом — українська школа І ступеня. У 1921 році вона стала семирічкою.

Школа мала добре обладнані кабінети. У 1922 році було створено ботанічний кабінет, який став гордістю всіх шкіл району; ініціатором його створення був завуч школи Клим Олександрович Левицький (пізніше — директор середньої школи №1). Тоді ж було закладено велику дослідну ділянку.

У 1941 році, з початком війни, багато вчителів та учнів пішли на фронт захищати Батьківщину. Серед них — учителі К. О. Левицький, Тимофій Іларіонович Наконечний, колишній учень школи Подуфалов та багато інших.

У період окупації міста Бара кабінети школи були зруйновані. На першому поверсі будівлі окупанти влаштували склад зерна та конюшню, а на другому — збірний пункт для молоді, яку вивозили на примусові роботи до Німеччини. Під час бомбардування в кут будівлі влучила бомба, яка зруйнувала частину фасаду.

Після визволення Бара і закінчення війни школу почали відбудовувати. У 1945 році вона стала школою з російською мовою викладання — спочатку семирічною, а з 1946 року — середньою школою №3.

До школи повернулися вчителі — учасники війни: директор Анатолій Степанович Голованов, Йосип Антонович Новак (згодом — учитель хімії школи), Леонід Володимирович Шаповалов. З евакуації повернувся найстаріший учитель міста, заслужений учитель УРСР Григорій Михайлович Ярошенко.

Частина класних кімнат була непридатною для занять: вікна в коридорах закладені цеглою, підлога зруйнована, обладнання знищене, бракувало найнеобхіднішого для навчання. Та весь педагогічний колектив і учні енергійно взялися за відбудову улюбленої школи. Руками вчителів та учнів було збудовано сарай для шкільних дров, а дрова на зиму 1946–1947 навчального року заготовили самі учні й учителі. За допомогою місцевої влади, за участю вчителів і старшокласників поступово відремонтували клас за класом, кабінет за кабінетом.

З часом школа незрівнянно змінилася. Було створено гуртки — фізичний, хімічний, математичний, географічний, історичний та інші. Навчання поєднувалося з практикою: при школі діяла дослідна ділянка площею 2,5 га, де працювали учні.

Навчання поєднувалося з творчою працею. Лише за 1955–1957 навчальні роки учні власноруч виготовили 60 діючих приладів з хімії.

Атмосфера школи — дух чистих, моральних, духовних і інтелектуальних пошуків, натхненної праці, творчості, добра. Тут панує аура самопожертви в ім’я дитини.

Ми пишаємося тим, що школа — одна з десяти в області — стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України» у номінації «Школа громадянського становлення».

Це визначне досягнення стало можливим завдяки тому, що педагогічний, батьківський та учнівський колективи школи — це співдружність однодумців, у якій кожен робить свій індивідуальний внесок у колективну справу. Саме тому нам вдається в усьому знаходити правильне вирішення проблем, які стоять перед нами, бути першими, іти в ногу з часом і перемагати!

Висока духовність, прагнення до пізнання прекрасного, максимальні можливості для навчання та творчості — ось що таке третя школа!