19 жовтня минає третя річниця загибелі Захисника України Бойка Михайла Михайловича.
Михайло народився 3 листопада 1995 року в місті Бар. Навчався в ліцеї №3, після закінчення якого здобув професію у Вінниці. Працював за кордоном, а згодом — у Києві.
Він був цілеспрямованим, відважним, відповідальним і товариським. У юності захоплювався кікбоксингом та футболом. У житті був працьовитим чоловіком, турботливим братом, люблячим чоловіком і батьком.
Із дружиною Вікторією Михайло познайомився ще у шкільні роки. Разом вони виховували сина Єгора та донечку Мілану, свою татову «Принцесу». Родина була його найбільшою цінністю.
У вересні 2022 року Михайло добровільно став на захист України, приєднавшись до лав 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Попри відсутність військового досвіду, він наполегливо навчався, пройшов курс «Боєць-рятувальник» і сумлінно виконував бойові завдання. Служив старшим стрільцем-оператором, брав участь у запеклих боях на Запорізькому напрямку. Побратими знали його як мужнього воїна, надійного товариша, який не боявся труднощів і відповідально ставився до своєї справи.
18 жовтня 2023 року 47-ма окрема механізована бригада «Маґура» була відправлена для посилення північного флангу біля окупованої Красногорівки. Наступного ранку бригада отримала завдання висунутися на перший штурм і зайняти позицію «Мамай». Серед штурмової групи був і Михайло.
Командир роти 47-ї ОМБр Сергій Нечипоренко згадував, що їхнім завданням було відбити посадку та закріпитися. Проте 19 жовтня ворог пішов у контрнаступ. Підрозділ Михайла діяв злагоджено – бійці змогли захопити укріплені позиції, знищивши десятки одиниць техніки противника. Однак утримати ці позиції не вдалося через значну чисельну перевагу ворога.
Напередодні ввечері він написав дружині слова, сповнені надії: «Надіюсь, що все буде добре, і я тебе почую через добу». Та ця розмова стала останньою…
Рідні довго жили надією, що Михайло перебуває в полоні. Проте майже через рік результати кількох експертиз ДНК підтвердили страшну звістку: Захисник загинув у бою. Він віддав життя за свободу України, за мирне майбутнє своїх дітей і за те, щоб над українськими містами майорів синьо-жовтий прапор.
За мужність і героїзм Михайла Бойка нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України Бойку Михайлу Михайловичу!








Залишити відповідь